сподівання
СПОДІВА́ННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. сподіва́тися.
Пережили ми .. зиму; діждали знов весни. Чуток було чимало для нашого жахання й сподівання (Марко Вовчок);
І молилася я, й сподівалася я, Чи не гляне хоч раз любо доля моя. І минали літа, дожидала її, Та даремні були сподівання мої (Б. Грінченко);
Хай ще тиждень-другий справляє свавілля мороз, але вже повітря напоєне сподіванням весни (І. Кириленко);
Остап учився, а Олюся жила самим сподіванням його приїзду (В. Підмогильний).
2. перев. мн. Упевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; розрахунки на що-небудь, передбачення.
Земля й небо мліли так солодко в теплому повітрі, що будили сподівання, навівали якесь щастя (І. Нечуй-Левицький);
З пониклою, обваженою гіркими думами головою вона прислухалася до останніх звуків затихаючої в селі весільної музики, з якими гинули її останні надії, останні сподівання... (М. Коцюбинський);
Українська народна сатира і дотепний гумор відтворюють цілий світ відчуттів, настроїв, переживань, думок і сподівань найширших мас трудящих! (М. Рильський);
Марні сподівання.
Ви́правдати сподіва́ння див. виправдо́вувати;
Перебі́льшувати / перебі́льшити [всі] сподіва́ння див. перебі́льшувати;
Переве́ршувати / переве́ршити сподіва́ння (споді́ванки, припу́щення, обіця́нки і т. ін.) див. переве́ршувати;
Поклада́ти сподіва́ння (споді́ванки) див. поклада́ти;
(1) У (в) сподіва́нні – плекаючи надію, сподіваючись.
До Одеси – у сподіванні податися за кордон – з'їхалися наймогутніші петроградські банкіри, московські мануфактурники, промисловці Донбасу й Кривого Рога (Ю. Смолич).
○ (2) Над (по́над) [уся́ке] сподіва́ння – несподівано.
Товар пішов, над сподівання, добре, замовлень приходило чимраз більше (І. Франко);
Зупинилася на хвилинку, ніби дожидаючи Славкового слова. Її очі над усяке сподівання закліпали, а вона їх витирала хустинкою (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)