спозирати
СПОЗИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.
1. на кого – що. Поглядати.
Панночка тільки обертається туди-сюди та на все цікавим оком спозирає (Марко Вовчок);
Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням (О. Гончар).
2. за ким. Стежити.
Став помічати – мій колега спозирає за мною. Глянувши якось увечері у вікно, я загледів, як блиснула кокарда... (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)