спозирати
СПОЗИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., заст.
1. на кого— що. Поглядати.
Панночка тільки обертається туди-сюди та на все цікавим оком спозирає (Вовчок, І, 1955, 103);
Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням (Гончар, Бригантина, 1973, 111).
2. за ким. Стежити.
Став помічати — мій колега спозирає за мною. Глянувши якось увечері у вікно, я загледів, як блиснула кокарда… (Вас., II, 1959, 78).
Словник української мови (СУМ-11)