Словник української мови у 20 томах

спокусник

СПОКУ́СНИК, а, ч.

1. Той, хто кого-небудь спокушає або спокусив (у 1 знач.).

[Парвус:] Геть, сатано-спокуснику! Геть, кате! Се ти прийшов тортури завдавати стражденним душам! Ти призвести хочеш до зради нас! (Леся Українка);

Нищечком, навшпиньки пішов батько в атаку на спокусника [чорта]. Ціль одна – схопити ненависного за хвоста! (О. Ковінька);

Чомусь здалося принизливим сказати цій люб'язній людині, що не п'є. Ще подумає Масло, що він не мужчина. І він відповів спокусникові байдуже: – П'ю... по маленькій можна... (А. Хижняк).

2. Чоловік, що зваблює або звабив дівчат, жінок.

Серце Полине було розбите, спаскуджена й сплюндрована душа. Спокусника свого вона .. прокляла на все життя (Ю. Смолич).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. спокусник — (той, що спокушає) звабник, баламут, перелесник, книжн. донжуан.  Словник синонімів Полюги
  2. спокусник — споку́сник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  3. спокусник — Звабник, перелесник, баламут, ур. спокуситель, р. зводитель, звідник.  Словник синонімів Караванського
  4. спокусник — див. звабник  Словник синонімів Вусика
  5. спокусник — -а, ч. 1》 Той, хто кого-небудь спокушає або спокусив (у 1 знач.). 2》 Чоловік, що зваблює або звабив дівчат, жінок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. спокусник — ЗАЛИЦЯ́ЛЬНИК (чоловік, що залицяється до жінки, дівчини), КАВАЛЕ́Р, ПОКЛО́ННИК розм.; ЛОВЕЛА́С, ЗАЛЬО́ТНИК розм., ДЖИГУ́Н розм., ЗАКОХА́НЕЦЬ ірон., БАБІ́Й зневажл., БАБОЛЮ́Б зневажл., БА́БИЧ зневажл. рідше, СПІДНИ́ЧНИК зневажл., ВОЛОЦЮ́ГА зневажл.  Словник синонімів української мови
  7. спокусник — Споку́сник, -ка, -кові, -нику! -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. спокусник — СПОКУ́СНИК, а, ч. 1. Той, хто кого-небудь спокушає або спокусив (у 1 знач.). [Парвус:] Геть, сатано-спокуснику! Геть, кате! Се ти прийшов тортури завдавати стражденним душам! Ти призвести хочеш до зради нас! (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
  9. спокусник — Спокусник, -ка м. Искуситель. Єв. Мт. IV. 3.  Словник української мови Грінченка