спокушатися
СПОКУША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СПОКУСИ́ТИСЯ, ушу́ся, у́сишся, док.
1. на що, чим і без дод. Піддаватися спокусі, бажанню мати що-небудь, робити щось (принадне, вигідне, приємне і т. ін.).
Петрик уже четвертий шматок [пирога] наминає .. Щоб не спокушатись, став я дивитись під стіл (І. Багмут);
Старий не спокусився на панську чарку і поніс своє горе в самотню хатину біля діброви (М. Стельмах);
Тепер він твердо знав: Роман не піддався на його умовляння, не спокусився отамануванням. Він таки шукає шляху з табору (Д. Ткач);
Дастьєн Лепаж не спокушається лаврами Кабанеля, він обрав собі іншу дорогу (М. Слабошпицький).
2. з інфін., без дод. Схилятися до чого-небудь, піддаватися бажанню зробити що-небудь.
– Ти – непутящий батько, що спокусився жінку в сина одбивати, – не спинялася Горпина (Л. Яновська);
Качок було так багато, що Лука Тихонович спокусився і влучним пострілом збив двох (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)