спокушений
СПОКУ́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до спокуси́ти.
У вітринах книжкових крамниць час від часу бачив [М. Гоголь] книжки про Україну. Спокушений назвою, купив збірку українських пісень Максимовича (О. Полторацький);
Я, знов спокушений, на повторне спасіння іду (І. Драч).
2. у знач. прикм. Якого спокусили, який піддався спокусі.
Гримлять тривожно фанфари й барабани .. Кінець виставі, що показала спокушеного Йосифа (Ю. Яновський);
Отче небесний, син твій спокушений, Утихомир мої страсті земні (М. Вінграновський).
3. у знач. прикм., у чому, рідко. Те саме, що досві́дчений.
Не минуло ще й року з часу заснування трупи [“Товариство”], як вона наважилася показатися перед спокушеними у сценічному мистецтві глядачами (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)