спокушений
СПОКУ́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до спокуси́ти.
У вітринах книжкових крамниць час від часу бачив [М. Гоголь] книжки про Україну. Спокушений назвою, купив збірку українських пісень Максимовича (Полт., Повість.., 1960, 433).
2. у знач. прикм. Якого спокусили, який піддався спокусі.
Гримлять тривожно фанфари й барабани.. Кінець виставі, що показала спокушеного Йосифа (Ю. Янов., II, 1958, 21).
3. у знач. прикм., у чому, рідко. Те саме, що досві́дчений.
Не минуло ще й року з часу заснування трупи [«Товариство»], як вона наважилася показатися перед спокушеними у сценічному мистецтві глядачами (Життя Саксаганського, 1957, 73).
Словник української мови (СУМ-11)