сполохнути
СПОЛОХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що.
Однокр. до споло́хувати.
– А що я чув? Нашу Катрю сватають. Тим словом сполохнув нас усіх: хто сидів – схопився; хто стояв – у куточок горнувсь... (Марко Вовчок);
Задзеленчав дзвоник повз будинок Польського – і на хвилину сполохнув веселе гульбище (Панас Мирний);
Розмова тиха, щоб нікого не сполохнути (О. Довженко);
Вдарю бовтом раз і вдруге, Сонну рибу сполохну (Я. Щоголів).
Словник української мови (СУМ-20)