1. Словник української мови у 20 томах

сполохнути

СПОЛОХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що.

Однокр. до споло́хувати.

– А що я чув? Нашу Катрю сватають. Тим словом сполохнув нас усіх: хто сидів – схопився; хто стояв – у куточок горнувсь... (Марко Вовчок);

Задзеленчав дзвоник повз будинок Польського – і на хвилину сполохнув веселе гульбище (Панас Мирний);

Розмова тиха, щоб нікого не сполохнути (О. Довженко);

Вдарю бовтом раз і вдруге, Сонну рибу сполохну (Я. Щоголів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сполохнути — сполохну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сполохнути — -ну, -неш, док., перех. Однокр. до сполохувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сполохнути — СПОЛОХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до споло́хувати. — А що я чув? Нашу Катрю сватають. Тим словом сполохнув нас усіх: хто сидів — схопився; хто стояв — у куточок горнувсь… (Вовчок, І, 1955, 208)... Словник української мови в 11 томах
  4. сполохнути — Сполохнути, -хну, -неш гл. Однокр. отъ сполохати. Вспугнуть. Живе так, як сорока на тину: хто йде, — сполохне. Ном. № 2115. Словник української мови Грінченка