1. Словник української мови в 11 томах

сполохнути

СПОЛОХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до споло́хувати.

— А що я чув? Нашу Катрю сватають. Тим словом сполохнув нас усіх: хто сидів — схопився; хто стояв — у куточок горнувсь… (Вовчок, І, 1955, 208);

Задзеленчав дзвоник повз будинок Польського — і на хвилину сполохнув веселе гульбище (Мирний, І, 1949, 386);

Розмова тиха, щоб нікого не сполохнути (Довж., III, 1960, 355);

Вдарю бовтом раз і вдруге, Сонну рибу сполохну (Щог., Поезії, 1958, 143).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сполохнути — сполохну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сполохнути — -ну, -неш, док., перех. Однокр. до сполохувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сполохнути — СПОЛОХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. Однокр. до споло́хувати. – А що я чув? Нашу Катрю сватають. Тим словом сполохнув нас усіх: хто сидів – схопився; хто стояв – у куточок горнувсь... Словник української мови у 20 томах
  4. сполохнути — Сполохнути, -хну, -неш гл. Однокр. отъ сполохати. Вспугнуть. Живе так, як сорока на тину: хто йде, — сполохне. Ном. № 2115. Словник української мови Грінченка