сполохи

СПО́ЛОХИ, ів, мн. (рідше одн. спо́лох, у, ч.).

1. Те саме, що спа́лах 1, 2.

Сніг на вітті сріблом висне, білий, білий сад. А над обрієм зловісні сполохи гармат (Сос., II, 1958, 198);

Уже десь сполохи зимового світанку, Злітає сон, зліпляє кволі вії (Криж., Срібне весілля, 1957, 73);

*У порівн. Зустрічні машини пролітали як далекі сполохи (Собко, Граніт, 1937, 12).

2. Яскраве відбиття променів, світла.

Зелено-жовті сполохи блукали по дверях, по стіні коло них (Ільч., Серце.., 1939, 21).

3. діал. Північне сяйво.

— У сніжні ночі сполохи не сяють,— Промовив дід. — Се просто місяць сходить (Л. Укр., І, 1951, 295).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me