сполохи

СПО́ЛОХИ, ів, мн. (рідше одн. спо́лох, у, ч.).

1. Те саме, що спа́лах 1, 2.

Сніг на вітті сріблом висне, білий, білий сад. А над обрієм зловісні сполохи гармат (В. Сосюра);

Уже десь сполохи зимового світанку, Злітає сон, зліпляє кволі вії (С. Крижанівський);

* У порівн. Зустрічні машини пролітали як далекі сполохи (В. Собко).

2. Яскраве відбиття променів, світла.

Зелено-жовті сполохи блукали по дверях, по стіні коло них (О. Ільченко).

3. діал. Північне сяйво.

– У сніжні ночі сполохи не сяють, – Промовив дід. – Се просто місяць сходить (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me