сполохи
СПО́ЛОХИ, ів, мн. (рідше одн. спо́лох, у, ч.).
1. Те саме, що спа́лах 1, 2.
Сніг на вітті сріблом висне, білий, білий сад. А над обрієм зловісні сполохи гармат (В. Сосюра);
Уже десь сполохи зимового світанку, Злітає сон, зліпляє кволі вії (С. Крижанівський);
* У порівн. Зустрічні машини пролітали як далекі сполохи (В. Собко).
2. Яскраве відбиття променів, світла.
Зелено-жовті сполохи блукали по дверях, по стіні коло них (О. Ільченко).
3. діал. Північне сяйво.
– У сніжні ночі сполохи не сяють, – Промовив дід. – Се просто місяць сходить (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)