сполохатися
СПОЛО́ХАТИСЯ, аюся, аєшся і СПОЛОШИ́ТИСЯ, лошу́ся, ло́шишся, док.
Відчувши страх, переляк, насторожитися, занепокоїтися.
Жінки сполохались. Стара кляла й сікалась до Раду, а той, похмурий і стурбований, поясняв їй щось пошепки (М. Коцюбинський);
– Що ви надумали? Невже ота крадіжка? – сполохався учитель (В. Кучер);
У Боровиків була баба Явдоха. Якось вона проковтнула голку, всі страшенно сполошились (П. Панч);
// Налякавшись, насторожитися, почати метушню або й зовсім залишити своє місце.
[Павло (стає супроти всіх):] Жаби квакнули, свині хрякнули, сполохались горобці (М. Кропивницький);
На майдані, на тополях круг церкви, раптом сполохалися галки (А. Головко);
Вівці сполошилися і дурними очима дивилися на пізніх відвідувачів (С. Чорнобривець);
Зривається дитячий крик: “Тато ідуть!” Онисько нагло сполохався і, перестрибуючи через наші голови, кинувся назустріч незнайомому чоловікові (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)