сполохатися
СПОЛО́ХАТИСЯ, аюся, аєшся і СПОЛОШИ́ТИСЯ, лошу́ся, ло́шишся, док. Відчувши страх, переляк, насторожитися, занепокоїтися.
Жінки сполохались. Стара кляла й сікалась до Раду, а той, похмурий і стурбований, поясняв їй щось пошепки (Коцюб., І, 1955, 376);
— Що ви надумали? Невже ота крадіжка? — сполохався учитель (Кучер, Трудна любов, 1960, 493);
У Боровиків була баба Явдоха. Якось вона проковтнула голку, всі страшенно сполошились (Панч, На калин. мості, 1965, 6);
// Налякавшись, насторожитися, почати метушню або й зовсім залишити своє місце.
[Павло (стає супроти всіх):] Жаби квакнули, свині хрякнули, сполохались горобці (Кроп., II, 1958, 381);
На майдані, на тополях круг церкви, раптом сполохалися галки (Головко, І, 1957, 140);
Вівці сполошилися і дурними очима дивилися на пізніх відвідувачів (Чорн., Визвол. земля, 1950, 191).
Словник української мови (СУМ-11)