сполучуваний

СПОЛУ́ЧУВАНИЙ, а, е, лінгв.

Який сполучається.

Щодо характеру взаємозв'язку сполучуваних слів, словосполучень чи речень розрізняють сполучники сурядності, або сурядні, і сполучники підрядності, або підрядні (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. сполучуваний — сполу́чуваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. сполучуваний — -а, -е, грам. Який сполучається.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сполучуваний — СПОЛУ́ЧУВАНИЙ, а, е, грам. Який сполучається. Щодо характеру взаємозв’язку сполучуваних слів, словосполучень чи речень розрізняють сполучники сурядності, або сурядні, і сполучники підрядності, або підрядні (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 335).  Словник української мови в 11 томах