сполучуваність

СПОЛУ́ЧУВАНІСТЬ, ності, ж., лінгв.

Поєднання мовних одиниць у мовленні.

Лексико-фразеологічна сполучуваність вимагає семантичного узгодження сполучуваних слів (з навч. літ.);

Синтаксична сполучуваність.

Значення в інших словниках

1. сполучуваність — сполу́чуваність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сполучуваність — -ності, ж., грам. Здатність сполучатися з чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сполучуваність — СПОЛУ́ЧУВАНІСТЬ, ності, ж., грам. Здатність сполучатися з чим-небудь. Семантика і морфологічна структура дієслів накладають обмеження на їх сполучуваність з певними родовими, особовими і часовими формами (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 364).  Словник української мови в 11 томах