спопеляючий

СПОПЕЛЯ́ЮЧИЙ, а, е.

Який спопеляє кого-, що-небудь.

Щоб сміх був справді спопеляючим, зазначає Остап Вишня, сатирикові треба відчувати слово – віртуозно ним володіти (із журн.);

На початку війни було написане й гнівне, спопеляюче послання Тичини “Тебе ми знищим – чорт з тобою!” (із журн.);

Спопеляюче слово.

Значення в інших словниках

1. спопеляючий — спопеля́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. спопеляючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до спопеляти. || у знач. прикм. Спопеляюча ненависть. Спопеляючий погляд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спопеляючий — СПОПЕЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до спопеля́ти. Відомо, що енергія сонця може бути спопеляючою. Але вона може перетворюватись у троянду, в яблуневе цвітіння! (Рад.  Словник української мови в 11 томах