спопеляючий

спопеля́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до спопеляти.

|| у знач. прикм. Спопеляюча ненависть. Спопеляючий погляд.

Значення в інших словниках

1. спопеляючий — спопеля́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. спопеляючий — СПОПЕЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Який спопеляє кого-, що-небудь. Щоб сміх був справді спопеляючим, зазначає Остап Вишня, сатирикові треба відчувати слово – віртуозно ним володіти (із журн.  Словник української мови у 20 томах
3. спопеляючий — СПОПЕЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до спопеля́ти. Відомо, що енергія сонця може бути спопеляючою. Але вона може перетворюватись у троянду, в яблуневе цвітіння! (Рад.  Словник української мови в 11 томах