1. Великий тлумачний словник сучасної мови

спопеляючий

спопеля́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до спопеляти.

|| у знач. прикм. Спопеляюча ненависть. Спопеляючий погляд.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спопеляючий — спопеля́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. спопеляючий — СПОПЕЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Який спопеляє кого-, що-небудь. Щоб сміх був справді спопеляючим, зазначає Остап Вишня, сатирикові треба відчувати слово – віртуозно ним володіти (із журн. Словник української мови у 20 томах
  3. спопеляючий — СПОПЕЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до спопеля́ти. Відомо, що енергія сонця може бути спопеляючою. Але вона може перетворюватись у троянду, в яблуневе цвітіння! (Рад. Словник української мови в 11 томах