спорскувати
СПО́РСКУВАТИ¹, ую, уєш і СПОРСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОРСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
Не втримавшись на чому-небудь, падати, зісковзувати, скочуватися.
Снопи значно поважчали й іноді стали спорсати з вил (Л. Яновська);
Він уже добрався до червоного буя, схопився знизу, але рука спорснула, і хлоп'як сьорбнув води (О. Ільченко);
Вперся [Федько] палицею. Палиця спорснула (В. Винниченко).
СПО́РСКУВАТИ², ую, уєш, недок., СПОРСНУ́ТИ, ну́, не́ш і діал. СПО́РСЬКАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод.
Покриваючи бризками, злегка змочувати; збризкувати.
[Дід Яків (п'є з кварти воду і спорскує ротом на підлогу):] Оце підмету чисто, бо ввечері будуть тут збори колгоспні (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)