спорідненість

СПОРІ́ДНЕНІСТЬ, ності, ж.

Абстр. ім. до спорі́днений.

Розвиток продуктивних сил у пізньому палеоліті привів до того, що на зміну окремим відособленим групам людей раннього палеоліту .. з'явилися нові об'єднання, тісно зв'язані спільним життям, працею і кровною спорідненістю (з наук.-попул. літ.);

Він докопався, що в особистому користуванні колгоспників є до півтора десятка корів, зв'язаних з рекордистками кровною спорідненістю, – і всі вони відзначаються рекордними надоями (І. Волошин);

Основними умовами синонімії словосполучень є спорідненість значень (з навч. літ.);

Дивовижна спорідненість характерів зближала їх (Іван Ле і О. Левада);

Спорідненість душ;

Спорідненість мов – одне з основних понять порівняльно-історичного мовознавства, яке будується на встановленні спільного походження мов (з наук.-попул. літ.).

△ (1) Хімі́чна спорі́дненість – здатність речовин вступати в хімічну взаємодію.

Слюди і польові шпати з точки зору твердого тіла морфологічно являють собою антиподи: їх структура має бути дуже різною, незважаючи на їх глибоку хімічну спорідненість (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. спорідненість — спорі́дненість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. спорідненість — [споур’іднеин'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. спорідненість — -ності, ж. Абстр. ім. до споріднений. Спорідненість мов — структурна подібність мов, зумовлена їхнім походженням від спільної прамови.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спорідненість — Відносини, що пов'язують осіб, які походять від спільного предка; с. визначається в лініях: простій (предки — батьки, діди і т. д. і нащадки — діти, внуки і т. д.) і побічній (напр.  Універсальний словник-енциклопедія
5. спорідненість — СПОРІ́ДНЕНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до спорі́днений. Розвиток продуктивних сил у пізньому палеоліті привів до того, що на зміну окремим відособленим групам людей раннього палеоліту..  Словник української мови в 11 томах