спорість

СПО́РІСТЬ, рості, ж.

Абстр. ім. до спо́рий 1.

Спорість в роботі, дружність, вміння й азарт, з яким працювала тут слобідська молодь, лютила Шумейка (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. спорість — спо́рість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. спорість — -рості, ж. Абстр. ім. до спорий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спорість — СПО́РІСТЬ, рості, ж. Абстр. ім. до спо́рий 1. Спорість в роботі, дружність, вміння й азарт, з яким працювала тут слобідська молодь, лютила Шумейка (Шиян, Баланда, 1957, 221).  Словник української мови в 11 томах