способити
СПОСО́БИТИ, блю, биш, недок. і док., кого до чого.
Привчати, готувати до чогось.
Тим часом старшина козацька, маючи в своїх руках вдасть-зайнявши з сього погляду місце шляхти, мала охоту іти її стежкою: володіти землями, закладати собі села, способити підданих (М. Грушевський).
Словник української мови (СУМ-20)