спохмурнілий

СПОХМУРНІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до спохмурні́ти;

// у знач. прикм. Сумний, невеселий, понурий (про людину).

Спохмурнілий, з темним обличчям, опустивши руки, стояв він (С. Скляренко);

Люда сиділа в хаті .. віч-на-віч з пригніченими, спохмурнілими батьками (І. Волошин);

Спохмурнілий Марат Крицевий напружено зігнувся над столом (С. Журахович).

2. у знач. прикм., перен. Похмурий, темний (про предмети і явища природи).

Від спохмурнілого лісу лягали незграбні тіні (Ю. Збанацький);

То один, то інший з церковнослужителів неспокійно поглядає на спохмурніле .. небо (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. спохмурнілий — спохмурні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. спохмурнілий — див. похмурий; сумний  Словник синонімів Вусика
3. спохмурнілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до спохмурніти. 2》 у знач. прикм., перен. Похмурий, темний (про предмети і явища природи).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спохмурнілий — ПОХМУ́РИЙ (про погоду, пору року, частину доби, небо — з хмарами, дощем, мрякою; про предмети — оповитий темрявою, імлою), ХМУ́РИЙ, ХМА́РНИЙ, ХМУРНИЙ, СПОХМУРНІ́ЛИЙ, ПОХМУРНІ́ЛИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОНУ́РИЙ, ПОХМУ́РНИЙ заст.; ПРИ́ХМАРНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. спохмурнілий — СПОХМУРНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до спохмурні́ти. Спохмурнілий, з темним обличчям, опустивши руки, стояв він (Скл., Святослав, 1959, 80); Люда сиділа в хаті.. віч-на-віч з пригніченими, спохмурнілими батьками (Вол., Дні..  Словник української мови в 11 томах