спохмурнілий

спохмурні́лий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до спохмурніти.

2》 у знач. прикм., перен. Похмурий, темний (про предмети і явища природи).

Значення в інших словниках

1. спохмурнілий — спохмурні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. спохмурнілий — див. похмурий; сумний  Словник синонімів Вусика
3. спохмурнілий — СПОХМУРНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до спохмурні́ти; // у знач. прикм. Сумний, невеселий, понурий (про людину). Спохмурнілий, з темним обличчям, опустивши руки, стояв він (С. Скляренко); Люда сиділа в хаті ..  Словник української мови у 20 томах
4. спохмурнілий — ПОХМУ́РИЙ (про погоду, пору року, частину доби, небо — з хмарами, дощем, мрякою; про предмети — оповитий темрявою, імлою), ХМУ́РИЙ, ХМА́РНИЙ, ХМУРНИЙ, СПОХМУРНІ́ЛИЙ, ПОХМУРНІ́ЛИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОНУ́РИЙ, ПОХМУ́РНИЙ заст.; ПРИ́ХМАРНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. спохмурнілий — СПОХМУРНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до спохмурні́ти. Спохмурнілий, з темним обличчям, опустивши руки, стояв він (Скл., Святослав, 1959, 80); Люда сиділа в хаті.. віч-на-віч з пригніченими, спохмурнілими батьками (Вол., Дні..  Словник української мови в 11 томах