спочатку
СПОЧА́ТКУ, присл.
1. Перед чимсь іншим; спершу, раніше.
Спочатку вона пам'ятає себе чорною, вічно в сажі, коло панських свиней (М. Коцюбинський);
– Ти б спочатку розпалив огонь під казаном, а тоді воду носив (Григорій Тютюнник);
З комірчини спочатку чується смачне зітхання, старечий скрип ліжка, а далі знову – рівне дихання (М. Стельмах);
У подібних ситуаціях американські спеціалісти кажуть: якщо складно “поділити пиріг”, його треба спочатку збільшити (із журн.);
Спочатку було слово.
2. З самого початку; знову, наново.
Скоро край і п'ятому десятку, І юнацький пал не до лиця... Але так хотілось би – спочатку І – признаться щиро – без кінця! (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)