справдешній
СПРАВДЕ́ШНІЙ, я, є, розм.
Те саме, що спра́вжній.
Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумать, що надворі не бабине літо, а справдешнє літо (І. Нечуй-Левицький);
– Ну ж, Меласю! Дівчина, так дівчина..! – каже дід, всміхаючись та глядячи у сяюче личенько перемучене. Дарма що з личенька спала, а справдешня козачка! (Марко Вовчок);
Давид Маркович Розенберг і Гриць Частій не помітили, як помалу перетворилися на справдешніх друзів (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)