справедливо
СПРАВЕДЛИ́ВО.
Присл. до справедли́вий 1, 2.
Справедливо судіть: хто покривджений, ви захистіть, Сироті і вдовиці по правді чиніть, І добро научітесь робити (Леся Українка);
– Будуть, будуть ділити [землю]. Вам більше прийдеться, бо ви безземельні. Коли б тільки справедливо ділили, щоб люди не бились поміж собою... (М. Коцюбинський);
В суворій задумі стояли бійці навколо могили, слухаючи прощальне слово гвардії майора Воронцова. Він справедливо вважався найкращим оратором в дивізії і полку (О. Гончар);
Дай своїм людям закон, дай їм лад. Сядь на престолі і справедливо керуй державою. – А меч кинуть геть? (Б. Лепкий);
Довженко нікого не виділяв, до всіх ставився справедливо (з наук. літ.);
Тож цілком справедливо буде, якщо ми включимо в поняття культури мовлення і поведінку мовця, його мовний такт (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)