справжнісінький
СПРАВЖНІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм.
Те саме, що спра́вжній.
– .. Це тобі не урбаністичний рай, це тобі справжнісінький едем, Боже ж ти мій! (О. Бердник);
За три доби Тимко відразу відчув себе не лише дорослим, а й воїном. Він побував у бою. У справжнісінькому бою... (Ю. Збанацький);
А що вже Ясень гарячий на руку – іншого й не знайдеш такого. На все піде, “правдолюб”, справжнісінький тобі донкіхот (Ю. Бедзик);
Іоан Хреститель був за своєю суттю спражнісіньким іудеєм (із журн.);
Ще б трошки – і хлопець став би спражнісіньким стилягою (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)