спрагло

СПРА́ГЛО.

Присл. до спра́глий 1–3.

Бійці пили холодну воду, жадібно й спрагло (Ю. Бедзик);

Муравйов потягся рукою до чиєїсь фляги, .. спрагло напився з неї нахильці (О. Гончар);

Ожина спрагло п'є вологу, Щоб зацвісти в погожі дні (Я. Шпорта);

Ще лице у чистім полі В бурях не засмагло, – Та про честь, бої за волю Мріє серце спрагло (Т. Масенко);

Жінка, здумана зигзиця, шепоче спрагло: Боже най святиться о, най святиться край проклятий мій (В. Стус).

Значення в інших словниках

1. спрагло — спра́гло прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. спрагло — Присл. до спраглий 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спрагло — СПРА́ГЛО. Присл. до спра́глий 1-3. Бійці пили холодну воду, жадібно й спрагло (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 5); Муравйов потягся рукою до чиєїсь фляги,.. спрагло напився з неї нахильці (Гончар, Таврія..  Словник української мови в 11 томах