спрагло

СПРА́ГЛО. Присл. до спра́глий 1-3.

Бійці пили холодну воду, жадібно й спрагло (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 5);

Муравйов потягся рукою до чиєїсь фляги,.. спрагло напився з неї нахильці (Гончар, Таврія.., 1957, 403);

Ожина спрагло п’є вологу, Щоб зацвісти в погожі дні (Шпорта, Вибр., 1958, 56);

Ще лице у чистім полі В бурях не засмагло, — Та про честь, бої за волю Мріє серце спрагло (Мас., Київ. каштани, 1954, 144).

Значення в інших словниках

1. спрагло — спра́гло прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. спрагло — Присл. до спраглий 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спрагло — СПРА́ГЛО. Присл. до спра́глий 1–3. Бійці пили холодну воду, жадібно й спрагло (Ю. Бедзик); Муравйов потягся рукою до чиєїсь фляги, .. спрагло напився з неї нахильці (О. Гончар); Ожина спрагло п'є вологу, Щоб зацвісти в погожі дні (Я.  Словник української мови у 20 томах