спражити

СПРА́ЖИТИ, жу, жиш, док., кого, що, розм., рідко.

1. Док. до пра́жити.

2. перен. Вдарити кого-небудь чимсь або по чому-небудь.

– Одягайся, сякий-такий сину, бо як тя [тебе] спражу бучком, та й шкіра трісне! (Л. Мартович).

Значення в інших словниках

1. спражити — -жу, -жиш, док., перех., розм., рідко. 1》 Док. до пражити. 2》 перен. Вдарити кого-небудь чимсь або по чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. спражити — СПРАЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм., рідко. 1. Док. до пражити. 2. перен. Вдарити кого-небудь чимсь або по чому-небудь. — Одягайся, сякий-такий сину, бо як тя [тебе] спражу бучком, та й шкіра трісне! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 177).  Словник української мови в 11 томах