спризьба
СПРИ́ЗЬБА, и, ж., розм.
Те саме, що при́зьба.
Мати сидить на спризьбі, Микита стоїть навпроти, схилившись на кий (С. Васильченко);
[Риндичка:] Ото вже як зовсім стемніло, сидю [сиджу] я собі на спризьбі та й задрімала (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)