спризьба

СПРИ́ЗЬБА, и, ж., розм. Те саме, що при́зьба.

Мати сидить на спризьбі, Микита стоїть навпроти, схилившись на кий (Вас., І, 1959, 275);

[Риндичка:] Ото вже як зовсім стемніло, сидю [сиджу] я собі на спризьбі та й задрімала (Кроп., І, 1958, 507).

Значення в інших словниках

1. спризьба — -и, ж., розм. Те саме, що призьба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. спризьба — Призьба  Словник чужослів Павло Штепа
3. спризьба — СПРИ́ЗЬБА, и, ж., розм. Те саме, що при́зьба. Мати сидить на спризьбі, Микита стоїть навпроти, схилившись на кий (С. Васильченко); [Риндичка:] Ото вже як зовсім стемніло, сидю [сиджу] я собі на спризьбі та й задрімала (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах