спросонку

СПРОСО́НКУ, присл.

Те саме, що спросо́ння.

В хаті спали .. і хрипіли, сопіли та говорили спросонку (В. Стефаник);

Доротті вже спала, нервово скидаючись спросонку (Іван Ле);

Прив'язаний біля яблуні пес загарчав спросонку (Григорій Тютюнник);

Забинтований вартовий .. чухав свою забинтовану голову й так не міг спросонку прийти до пам'яті (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. спросонку — спросо́нку прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. спросонку — присл. Те саме, що спросоння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спросонку — СПРОСО́ННЯ (не зовсім прокинувшись, у напівсонному стані), СПРОСО́НКУ, ЗІ СНУ. Василько спросоння позіхав. Йому перебили сон (А. Хижняк); — Мамо, — шепочу я. — А ти знаєш, морем шпигуни крадуться до берега... — Ти спросонку, Даню? — Ні, мамо, я не сплю (Ю. Збанацький).  Словник синонімів української мови
4. спросонку — Спросо́нку, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. спросонку — СПРОСО́НКУ, присл. Те саме, що спросо́ння. В хаті спали.. і хрипіли, сопіли та говорили спросонку (Стеф., Вибр.. 1949, 192); Доротті вже спала, нервово скидаючись спросонку (Ле, В снопі.., 1960, 220); Прив’язаний біля яблуні пес загарчав спросонку (Тют., Вир, 1964, 256).  Словник української мови в 11 томах
6. спросонку — Спросонку, спросоння нар. Сквозь сонъ. Спросоння він так голосно закричав, що побудив слуг. Левиц. Пов. 78.  Словник української мови Грінченка