1. Словник української мови у 20 томах

спросонку

СПРОСО́НКУ, присл.

Те саме, що спросо́ння.

В хаті спали .. і хрипіли, сопіли та говорили спросонку (В. Стефаник);

Доротті вже спала, нервово скидаючись спросонку (Іван Ле);

Прив'язаний біля яблуні пес загарчав спросонку (Григорій Тютюнник);

Забинтований вартовий .. чухав свою забинтовану голову й так не міг спросонку прийти до пам'яті (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спросонку — спросо́нку прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. спросонку — присл. Те саме, що спросоння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спросонку — СПРОСО́ННЯ (не зовсім прокинувшись, у напівсонному стані), СПРОСО́НКУ, ЗІ СНУ. Василько спросоння позіхав. Йому перебили сон (А. Хижняк); — Мамо, — шепочу я. — А ти знаєш, морем шпигуни крадуться до берега... — Ти спросонку, Даню? — Ні, мамо, я не сплю (Ю. Збанацький). Словник синонімів української мови
  4. спросонку — Спросо́нку, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. спросонку — СПРОСО́НКУ, присл. Те саме, що спросо́ння. В хаті спали.. і хрипіли, сопіли та говорили спросонку (Стеф., Вибр.. 1949, 192); Доротті вже спала, нервово скидаючись спросонку (Ле, В снопі.., 1960, 220); Прив’язаний біля яблуні пес загарчав спросонку (Тют., Вир, 1964, 256). Словник української мови в 11 томах
  6. спросонку — Спросонку, спросоння нар. Сквозь сонъ. Спросоння він так голосно закричав, що побудив слуг. Левиц. Пов. 78. Словник української мови Грінченка