1. Словник української мови у 20 томах

спросоння

СПРОСО́ННЯ, присл.

У напівсонному стані, не зовсім прокинувшись.

Стара попадя дрімала. Інколи спросоння вона чіплялась до якогось слова (М. Коцюбинський);

Спросоння птах крилами затріпоче, про щось у сні зашепчеться трава... (В. Сосюра);

– Мамочко! – спросоння прошепотіла Орися і розкрила очі (О. Іваненко);

Джмелі спросоння – буц – лобами! Попадали ревуть в траві (М. Вінграновський);

* Образно. Зашелестіла трава, зашуміли спросоння дуби (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спросоння — спросо́ння прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. спросоння — пр., спросонку, зі сну, ф. не продерши очей, з непродертими очима. Словник синонімів Караванського
  3. спросоння — [спросон':а] присл. Орфоепічний словник української мови
  4. спросоння — присл. У напівсонному стані, не зовсім прокинувшись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спросоння — СПРОСО́ННЯ (не зовсім прокинувшись, у напівсонному стані), СПРОСО́НКУ, ЗІ СНУ. Василько спросоння позіхав. Йому перебили сон (А. Хижняк); — Мамо, — шепочу я. — А ти знаєш, морем шпигуни крадуться до берега... — Ти спросонку, Даню? — Ні, мамо, я не сплю (Ю. Збанацький). Словник синонімів української мови
  6. спросоння — Спросо́ння, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. спросоння — СПРОСО́ННЯ, присл. У напівсонному стані, не зовсім прокинувшись. Стара попадя дрімала. Інколи спросоння вона чіплялась до якогось слова (Коцюб., І, 1955, 323); Спросоння птах крилами затріпоче, про щось у сні зашепчеться трава… (Сос. Словник української мови в 11 томах