спрофанувати

СПРОФАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, що, книжн.

Док. до профанува́ти.

Але ще не береться рука писати про саме “Слово”, бо надто ще велика сугестія від “Слова”, і боюся спрофанувати ту врочисту, вщерть сповнену тишу, що сходить на тебе, як дочитаєш до останнього рядка, як очі твої спиняться на трьох крапках... (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. спрофанувати — Спрофанувати: — опростити, опошлити [43]  Словник з творів Івана Франка
2. спрофанувати — спрофанува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. спрофанувати — -ую, -уєш, перех., книжн. Док. до профанувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спрофанувати — СПРОФАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех., книжн. Док. до профанува́ти.  Словник української мови в 11 томах