спрягти
СПРЯГТИ́¹ див. спряга́ти.
СПРЯГТИ́², спряжу́, спряже́ш; мин. ч. спряг, ла́, ло́; СПРЯ́ЖИТИ, жу, жиш, кого, що.
Док. до прягти́, пря́жити 1, 2.
Накупить [мати] їй і горішків, і медяничків, і тарані, і гороху їй спряже... (Г. Квітка-Основ'яненко);
Дід Маврикій заметушився: – Яєчню спряж, онуко, та меду постав (О. Донченко);
[Кармелюк:] Я їх [панів] живих на огні спряжу! Я їх, собак скажених, своїми руками передушу! (С. Васильченко);
Щира Домаха не перечила Прісьці приставити горщечок борщу з курятиною, спрягти молоко або спекти яєчню у своїй печі (Л. Яновська).
◇ (1) Спря́жити на схаб – знищити повністю кого-небудь.
Постійте, хами! Чекай ти, попе! Буде з вами Не те! Я спряжу вас на схаб! (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)