спрямовання

СПРЯМО́ВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. спрямо́вувати.

2. Направленість; напрямок.

Стихія роману з його епохою і суспільними угрупованнями персонажів, з його характерами і настроями, з його жанром і ідейно-художнім спрямованням, – це насамперед мовна стихія (О. Кундзич).

Значення в інших словниках

1. спрямовання — спрямо́вання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. спрямовання — -я, с. 1》 Дія за знач. спрямовувати. 2》 Направленість; напрямок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спрямовання — НА́ПРЯМ (шлях діяльності кого-небудь, розвитку якого-небудь явища, дії і т. ін.), НА́ПРЯМОК, ЛІ́НІЯ, СПРЯМО́ВАНІСТЬ, СПРЯМУВА́ННЯ (СПРЯМО́ВАННЯ), СКЕРО́ВАНІСТЬ, НАПРА́ВЛЕНІСТЬ рідше (шлях розвитку чого-небудь з певною орієнтацією); КУРС (перев.  Словник синонімів української мови
4. спрямовання — СПРЯМО́ВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спрямо́вувати. 2. Направленість; напрямок. Стихія роману з його епохою і суспільними угрупованнями персонажів, з його характерами і настроями, з його жанром і ідейно-художнім спрямованням...  Словник української мови в 11 томах