спрямовання
СПРЯМО́ВАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. спрямо́вувати.
2. Направленість; напрямок.
Стихія роману з його епохою і суспільними угрупованнями персонажів, з його характерами і настроями, з його жанром і ідейно-художнім спрямованням, — це насамперед мовна стихія (Кундзич, Діези.., 1956, 22);
В творах Леніна.. ми знаходимо прекрасні зразки ідейно-політичного спрямовання іронії, жарту, сарказму (Літ. газ., 19.IX 1946, 3).
Словник української мови (СУМ-11)