спудей
СПУДЕ́Й, я, ч., заст.
Учень бурси та інших духовних навчальних закладів; назва учнів середніх і молодших класів Київської академії.
– Ви розумієте, панове, мову .. Ціцеронову? – спитав він. – Та дещо розуміємо ще з бурси, бо були колись спудеями у Києві, – одказав Палій (Д. Мордовець);
В Могилянському колегіумі спудеї привітання розучували хором (Н. Рибак);
Викладачі [в Київській братській школі] називалися дидаскалами, а учні – спудеями (з газ.);
Лаврський статут різнився від семінаристського. Спудеї ніжилися під теплими ковдрами до восьмої ранку, а в монастирі о пів на п'яту – на ногах (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)