спудей

СПУДЕ́Й, я, ч., заст. Учень бурси та інших духовних навчальних закладів; назва учнів середніх і молодших класів Київської академії.

— Ви розумієте, панове, мову.. Ціцеронову? — спитав він. — Та дещо розуміємо ще з бурси, бо були колись спудеями у Києві, — одказав Палій (Морд., І, 1958, 121);

В Могилянському колегіумі спудеї привітання розучували хором (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 161);

Викладачі [в Київській братській школі] називалися дидаскалами, а учні — спудеями (Літ. Укр., 7.І 1966, 2).

Значення в інших словниках

1. спудей — спуде́й іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. спудей — -я, ч., заст. Учень бурси та інших духовних навчальних закладів; назва учнів середніх і молодших класів Києво-Могилянської академії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спудей — СПУДЕ́Й, я, ч., заст. Учень бурси та інших духовних навчальних закладів; назва учнів середніх і молодших класів Київської академії. – Ви розумієте, панове, мову .. Ціцеронову? – спитав він.  Словник української мови у 20 томах
4. спудей — (-я) ч.,мол., студ., жарт. Студент. — Тю. Ми ж спудеї. — А що це? — Студенти (Р. Кухарук, Любити хлопчика).  Словник жарґонної лексики української мови
5. спудей — У́ЧЕНЬ (той, хто вчиться у школі, середньому навчальному закладі, у якогось фахівця); ШКОЛЯ́Р (у школі); ВИХОВА́НЕЦЬ (школи, навчального закладу, дитячого будинку тощо); КУРСА́НТ (військового училища); СТУДЕ́НТ (вищого навчального закладу)...  Словник синонімів української мови
6. спудей — Спуде́й, -де́я, -де́єві, -де́єм; -де́ї, -де́їв  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. спудей — Спудей, -дея м. Ученикъ бурсы, духовнаго учебнаго заведенія (въ старину). Бачте, як наші бурсаки-спудеї біжать за ворота? К. ЧР. 84. Я ще спудеїв трохи попошколю. К. ПС. 84.  Словник української мови Грінченка