співливий

СПІВЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який уміє і любить співати; який багато співає.

Зінькові подобався її спів .. Гаїнка й справді була дуже співлива (Б. Грінченко);

Давид співливий був. Цілі дні на полі ж, на оранці – воли поганяє й співає (А. Головко).

2. Схожий на спів; наспівний, співучий.

Владика щось писав та й писав, а зелений клечальний передзвін, зазивний і співливий, хоч і суперечив церковним приписам, щиро тішив його (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. співливий — співли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. співливий — -а, -е. 1》 Який уміє і любить співати; який багато співає. 2》 Схожий на спів; наспівний, співучий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співливий — НАСПІВНИ́Й (про голос, звуки і т. ін. — мелодійно-протяжний); СПІВУ́ЧИЙ, СПІВЛИ́ВИЙ, СПІ́ВНИ́Й рідше (схожий на спів); ПІСЕ́ННИЙ (схожий за ритмом на пісню).  Словник синонімів української мови
4. співливий — СПІВЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який уміє і любить співати; який багато співає. Зінькові подобався її спів.. Гаїнка й справді була дуже співлива (Гр., II, 1963, 340); Давид співливий був. Цілі дні на полі ж, на оранці — воли поганяє й співає (Головко, II, 1957, 11).  Словник української мови в 11 томах
5. співливий — Співливий, -а, -е = співучий. Які співливі баби. Черниг. г. Соловей инший удасться дуже співливий. Волч. у.  Словник української мови Грінченка