співмешканець

СПІВМЕ́ШКАНЕЦЬ, нця, ч.

1. Той, хто мешкає з ким-небудь в тій самій квартирі, кімнаті і т. ін; сусід.

Сергій був далекий і від Лариси, і від співмешканців по кімнаті, і від людей, з якими працював на домні (О. Гуреїв);

Швейків співмешканець, постукавши у двері, почав про щось домовлятися з вартою (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

2. Те саме, що коха́нець.

Значення в інших словниках

1. співмешканець — співме́шканець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. співмешканець — -нця, ч. Той, хто мешкає з ким-небудь в тій самій квартирі, кімнаті тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови