співмешканець
СПІВМЕ́ШКАНЕЦЬ, нця, ч.
1. Той, хто мешкає з ким-небудь в тій самій квартирі, кімнаті і т. ін; сусід.
Сергій був далекий і від Лариси, і від співмешканців по кімнаті, і від людей, з якими працював на домні (О. Гуреїв);
Швейків співмешканець, постукавши у двері, почав про щось домовлятися з вартою (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
2. Те саме, що коха́нець.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- співмешканець — співме́шканець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- співмешканець — -нця, ч. Той, хто мешкає з ким-небудь в тій самій квартирі, кімнаті тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови