Великий тлумачний словник сучасної мови

співливий

співли́вий

-а, -е.

1》 Який уміє і любить співати; який багато співає.

2》 Схожий на спів; наспівний, співучий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. співливий — співли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. співливий — СПІВЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який уміє і любить співати; який багато співає. Зінькові подобався її спів .. Гаїнка й справді була дуже співлива (Б. Грінченко); Давид співливий був. Цілі дні на полі ж, на оранці – воли поганяє й співає (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
  3. співливий — НАСПІВНИ́Й (про голос, звуки і т. ін. — мелодійно-протяжний); СПІВУ́ЧИЙ, СПІВЛИ́ВИЙ, СПІ́ВНИ́Й рідше (схожий на спів); ПІСЕ́ННИЙ (схожий за ритмом на пісню).  Словник синонімів української мови
  4. співливий — СПІВЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який уміє і любить співати; який багато співає. Зінькові подобався її спів.. Гаїнка й справді була дуже співлива (Гр., II, 1963, 340); Давид співливий був. Цілі дні на полі ж, на оранці — воли поганяє й співає (Головко, II, 1957, 11).  Словник української мови в 11 томах
  5. співливий — Співливий, -а, -е = співучий. Які співливі баби. Черниг. г. Соловей инший удасться дуже співливий. Волч. у.  Словник української мови Грінченка