співрозмовник

СПІВРОЗМО́ВНИК, а, ч.

Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди.

Діалог завжди повинен розкривати і суть розмови, і взаємини між тими, хто розмовляє, а також і характер кожного з співрозмовників (Ю. Смолич);

Розмовляв він завжди спокійно, по-діловому і називав співрозмовника лише на прізвище, явно ігноруючи ім'я та по батькові (Ю. Збанацький);

Він виявився чудовим співрозмовником, палко закоханим у свою рідну Полтавщину (В. Минко);

* Образно. А співрозмовник в тебе завжди є – Це зошит в коленкоровій оправі (Л. Дмитерко).

Значення в інших словниках

1. співрозмовник — співрозмо́вник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. співрозмовник — див. спільник  Словник синонімів Вусика
3. співрозмовник — [сп'іўрозмоўниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
4. співрозмовник — -а, ч. Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. співрозмовник — СПІВРОЗМО́ВНИК (учасник розмови, бесіди); СПІВБЕСІ́ДНИК, СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ рідше, БЕСІ́ДНИК розм., РОЗМО́ВНИК розм. Мій співрозмовник усміхається, збираючись сказати щось цікаве (В. Гжицький); Співбесідник виявився догадливим і обізнаним (Д.  Словник синонімів української мови
6. співрозмовник — СПІВРОЗМО́ВНИК, а, ч. Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди. Діалог завжди повинен розкривати і суть розмови, і взаємини між тими, хто розмовляє, а також і характер кожного з співрозмовників (Смолич, Перша книга, 1951...  Словник української мови в 11 томах