співрозмовник
СПІВРОЗМО́ВНИК, а, ч. Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди.
Діалог завжди повинен розкривати і суть розмови, і взаємини між тими, хто розмовляє, а також і характер кожного з співрозмовників (Смолич, Перша книга, 1951, 75);
Розмовляв він завжди спокійно, по-діловому і називав співрозмовника лише на прізвище, явно ігноруючи ім’я та по батькові (Збан., Малин. дзвін, 1958, 11);
Він виявився чудовим співрозмовником, палко закоханим у свою рідну Полтавщину (Минко, Повна чаша, 1950, 7);
*Образно. А співрозмовник в тебе завжди є — Це зошит в коленкоровій оправі (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 40).
Словник української мови (СУМ-11)